Про кафедру

На початку 1990-х рр., після проголошення незалежності України, перед істориками відкрилися сприятливі можливості для об'єктивного вивчення історії українського народу XX ст. Сучасні проблеми національного державотворення, повернення народу його історичної спадщини як основи розвитку національної самосвідомості, ставлять перед науковцями історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка нові завдання. Значною мірою на вирішення цих завдань спрямовується діяльність викладачів кафедри новітньої історії України.

Кафедра бере свій початок з 1968 р., коли на основі кафедри історії СРСР, яка існувала з 1933 р., було створено кафедру історії радянського суспільства. У 1984 р. вона була перейменована на кафедру історії СРСР (радянський період). Після проголошення незалежності української держави в зв’язку з необхідністю застосування якісно нової системи підготовки висококваліфікованих фахівців, поглибленого вивчення вітчизняної історії, впровадження у навчально-виховний процес результатів наукових досліджень подій та явищ історії України ХХ ст., які до цього замовчувалися чи фальсифікувалися радянською історіографією, Вчена рада університету 13.01.1992 р. перейменувала її на кафедру новітньої історії України.

З 1984 р. кафедру очолював доктор історичних наук, професор А.Г.Слюсаренко, з червня 2004 – завідувач кафедри кандидат історичних наук, доцент С.Ф.Пивовар, з жовтня 2006 – завідувач кафедри доктор історичних наук, професор, академік НАН України В.М. Литвин. На кафедрі об'єдналися фахівці, які пріоритетним напрямом своїх наукових пошуків обрали новітню історію України. Історики кафедри, відкидаючи упередженість і тенденційність, політичну заангажованість і фальшивий патріотизм, прагнуть науково обґрунтовувати власні погляди на український історичний процес у XX - на початку XXI ст. Нині на кафедрі працює 10 викладачів, з них: 3 професора (В.М.Литвин, А.Г.Слюсаренко, С.Ф. Пивовар); 6 доцентів (О.І.Петасюк, А.М.Пижик, О.Г.Пилипчук, Г.П.Савченко, І.К. Патриляк, Г.С. Черевичний); 1 асистент (О.О. Сморжевська). Таким чином, на кафедрі не має жодного викладача без наукового ступеня. За рівнем підготовки професорсько-викладацького складу кафедра посідає одне з провідних місць на історичному факультеті.

В 1990-х рр. на кафедрі новітньої історії України працювали доцент І.А.Громова (1992-1996), професор Г.І.Сургай (1992-1998), професор Н.І.Миронець (1992-2000), професор В.В.Мусієнко (1992-2001), професор А.О. Буравченков (1976-2004), професор В.Ю. Король (1988-2006). Для викладання окремих лекційних курсів долучалися провідні науковці з установ НАН України, фахівці з проблем новітньої історії України (доктори історичних наук В.А.Смолій, В.М. Даниленко та ін.)

Над організаційним та технічним забезпеченням навчального процесу на кафедрі працюють старший лаборант А.А. Васюк та лаборант І.В. Різаненко.

Кафедра забезпечує проведення навчально-виховної, наукової та методичної діяльності, спрямованої на підготовку фахівців академічного профілю зі спеціалізації «Новітня історія України», а також аспірантів і докторантів.

Викладачі кафедри новітньої історії України читають на історичному факультеті 8 нормативних лекційних курсів (“Новітня історія України”, “Історія СРСР”, “Історія світової культури”, “Історія українського конституціоналізму”, “Методика викладання історії в середній школі”, “Україна в світовому інтеграційному процесі”, “Основи ораторської майстерності”, “Основи екології”) та більше 20 спеціальних курсів для студентів, які обрали своєю спеціалізацією історію України в ХХ – на початку ХХІ ст. Високий рівень викладання навчальних предметів та ґрунтовність наукових досліджень забезпечується необхідною професійною кваліфікацією професорсько-викладацького складу співробітників кафедри.

Всі викладачі кафедри здійснюють керівництво підготовкою курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських робіт. Професори кафедри та провідні доценти проводять постійну консультативну роботу з аспірантами, яких на кафедрі навчається більше 30.

Важливою складовою частиною роботи кафедри новітньої історії України є наукова діяльність співробітників. Одне з найголовніших місць у широкому спектрі наукових досліджень кафедри належить вивченню проблем історії української державності, насамперед у XX ст. Науковців кафедри цікавили питання історіографії державності, процес нагромадження історичних знань з цієї тематики, основні концептуальні засади різних течій і напрямків історичної науки. Саме кафедра новітньої історії України виступила організатором міжнародної наукової конференції "Розвиток історичної науки в Україні: до 10-річчя незалежності України" (травень 2001 р.).

Закономірно, що вчені кафедри новітньої історії України насамперед зверталися до проблем історії української державності XX ст. Однак, значимих результатів було досягнуто в дослідженні більш ранніх періодів. У цьому контексті варто виділити статті професора В. Короля, присвячені висвітленню маловідомих фактів з життя видатних діячів української історії І.Мазепи, П.Калнишевського та ін.

Одним із пріоритетних напрямів наукової роботи кафедри впродовж 1990-х рр. були дослідження, пов'язані з подіями національно-визвольної боротьби українського народу в 1917-1920 рр. Загальновідомо, що радянська історіографія ігнорувала існування в той період різних форм української державності (УНР доби Центральної Ради, Українська Держава гетьмана П. Скоропадського, УНР часів Директорії, Західно-Українська Народна Республіка). У кращому випадку це заслуговувало офіційного буржуазно-національного тавра. Усе зводилося, всупереч історичній істині, до висвітлення лише державності у формі Української Соціалістичної Радянської Республіки. Колектив кафедри новітньої історії України прагнув на основі об'єктивності й історизму, враховуючи наукове надбання вітчизняних і зарубіжних учених, досліджувати й висвітлювати події в усій їх складності, альтернативності суспільно-політичного розвитку, що поставали перед тогочасною Україною.

Найбільше уваги приділялося дослідженню різних аспектів діяльності Української Центральної Ради - головній державотворчій організації українства 1917 - початку 1918 рр., яка стала органічним продовженням традицій національно-визвольного руху в Україні. Різноманітні аспекти діяльності Центральної Ради на кафедрі вивчали професори Н. Миронець, В.Мусієнко, доценти Г.Савченко, С. Пивовар.

На кафедрі активно досліджується історію української державності періоду Директорії УНР. Зокрема, проблематику культурно-освітньої діяльності уряду УНР доби Директорії вивчає доцент А. Пижик.

Не залишилося поза увагою колективу кафедри і питання функціонування уряду УНР в еміграції. Доцент Г. Савченко та аспірант І. Срібняк звертали увагу на діяльність українського емігрантського уряду зі збереження пам'яток державотворення періоду українських національно-визвольних змагань 1917-1920 рр.

Викладачі кафедри вивчали й продовжують вивчати життя й державотворчу діяльність ключових фігур національно-визвольних змагань. Такі дослідження дозволяють глибше охарактеризувати їх світоглядні засади, звернути увагу на маловідомі, а то й невідомі, сторінки біографій. Так, історико-політичну спадщину видатного українського вченого і політичного діяча М. Грушевського досліджували доценти О. Пилипчук, Г. Савченко. Професор Н. Миронець окремі свої наукові статті та виступи на конференціях присвятила діяльності М. Шаповала, Є.Чикаленка, П.Стебницького. Публіцистичну творчість С. Петлюри в 1918 р., яка залишалася поза увагою дослідників, вивчав Г. Савченко.

У той же час, дослідженням проблем державності, пов'язаних з історією Української Соціалістичної Радянської Республіки, яка після ліквідації УНР утвердилася на тривалий час в Україні, приділялося значно менше уваги, ніж іншим формам державності. Це пояснюється головним чином тим, що до 1990-х рр. саме на історії УСРР замикалося вивчення всіх аспектів національної державності. Спрацював механізм тяжіння до невідомого. Тому і зроблено було акцент на вивчення альтернативних форм української державності. Разом із тим, колектив кафедри усвідомлює, що історія УСРР, у тому числі й проблема державного будівництва, значною мірою були сфальсифіковані радянською історіографією, висвітлювалися тенденційно й заідеологізовано. Тому, в останні роки ця проблематика стала предметом ґрунтовного переосмислення і для науковців кафедри. У 2002 р. професор А. Слюсаренко підготував у співавторстві монографію присвячену вивченню історії становлення української радянської державності.

Окремі питання радянського державного будівництва в Україні висвітлювали професор Г.Сургай, доцент І.Громова, досліджують доценти О.Петасюк, А.Пижик, О.Пилипчук.

Провідним спеціалістом з проблем Другої світової війни та післявоєнного розвитку України є професор В. Король. Історію України в роки Другої світової війни також досліджує Г.Савченко.

Серед пріоритетних напрямків наукових досліджень членів кафедри є вивчення проблем здобуття, утвердження незалежності, аналіз державного будівництва у сучасній Україні.

Неодноразово звертався до питань, пов'язаних із здобуттям державної незалежності України А. Слюсаренко. Професор є автором цілої низки статей та співавтором навчального посібника "Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985-1999 рр.)". Прагнучи розповісти у формі, позбавленій політичної упередженості, про сучасний державотворчий процес в Україні, автори виявили його причини, рушійні сили і результати.

Привернула увагу науковців кафедри і проблема конституційного становлення незалежної української держави, історія вітчизняного конституціоналізму. У роботі “Історія української Конституції” (упорядники А.Слюсаренко, М.Томенко), яка витримала два видання (1993, 1997 рр.), зібрано і проаналізовано конституційно-державні акти з найдавніших часів до ухвалення Конституції України 1996 р. Ця книга містить не тільки документи і матеріали з історії вітчизняної конституційної думки і практики, а й репрезентує власний погляд упорядників на розвиток конституційного процесу в Україні. Історію українського конституціоналізму досліджує також А. Пижик.

Викладачі кафедри беруть активну участь у системних дослідженнях найактуальніших питань соціально-політичної трансформації українського пострадянського суспільства. Так, асистент О. Сморжевська свої наукові пошуки зосередила на вивченні різноманітних аспектів духовної культури сучасних українців. Зовнішньополітичні пріоритети та проблеми національної безпеки незалежної України досліджує О. Петасюк.

Своєрідним підсумком досліджень державотворення в Україні в XX ст. стали видані членами кафедри підручники та посібники для студентів вищих навчальних закладів. Так, під керівництвом А. Слюсаренка були підготовлені підручник "Новітня історія України", посібник "Історія України". Одним із співавторів навчального посібника з історії України для студентів вищих навчальних закладів технічного та природничого профілю стала О. Петасюк. Посібник для абітурієнтів "Історія України", автором якого є В. Король, витримав декілька видань.

Професори кафедри А.Слюсаренко та В.Король підготували перше в Україні видання з вітчизняної історії для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку “Моя Україна. Подорож в історію”.

Останнім часом дослідників минулого України звинувачують у прагненні вивчати явища вітчизняної історії лише в контексті національного розвитку. Історики кафедри певною мірою намагалися подолати стереотипи таких поглядів. Про це свідчать їх творчі здобутки. Суттєвою заслугою членів кафедри А. Слюсаренка та С. Пивовара є підготовка серії посібників із всесвітньої історії для 9, 10, 11-х класів, які були рекомендовані Міністерством освіти для навчального процесу. Крім цього, А. Слюсаренко став одним із авторів навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів "Історія сучасного світу" та "Всесвітня історія". Викладачі кафедри підготували цілий ряд статей, в яких питання української історії розглядалися в контексті взаємозв'язків з іншими державами, зокрема з Росією, Фінляндією та ін.

Окремі найважливіші документи з української новітньої історії, виявлені науковцями кафедри, широко публікувалися. Так, В. Мусієнко і С. Пивовар підготували до друку ряд документів, присвячених русифікаторській політиці царизму в Україні на початку XX ст. Н. Миронець і С. Пивовар ще в 1993 р. опублікували тексти мирного договору між УНР і державами Четверного союзу, а також таємного договору між Австро-Угорщиною й УНР від 9 лютого 1918 р. Водночас вчені кафедри прагнули розшукати документи та матеріали про життя та діяльність активних борців за незалежну українську державу, їхню науково-публіцистичну спадщину. Так, Н. Миронець опублікувала віднайдене в архіві СБУ приватне листування Є. Чикаленка. Надзвичайно цінним, з наукового погляду, є упорядкована Н. Миронець книга творів і документів видатної поетеси та громадської діячки Олени Теліги.

Взагалі, вивчення розвитку української культури в XX ст. є одним із пріоритетних напрямків у наукових пошуках викладачів кафедри, які неодноразово зверталися і продовжують працювати над дослідженням різноманітних аспектів пов'язаних державною політикою щодо літератури і мистецтва, освіти й науки, архітектури та музеїв.

Результати своїх досліджень з новітньої історії України викладачі кафедри апробовують не тільки у публікаціях, виступах на наукових конференціях, а й безпосередньо під час викладання різних лекційних курсів для студентів історичного факультету.

Невід'ємною складовою частиною діяльності професорів і доцентів кафедри є методична робота. Практично з усіх лекційних курсів розроблені і опубліковані програми. Викладачі кафедри намагаються забезпечити студентів відповідними методичними рекомендаціями до вивчення того чи іншого нормативного чи спеціального курсу, написання курсових і дипломних робіт, проходження педагогічної практики тощо. На кафедрі постійно працюють над вдосконаленням навчального процесу, впроваджують модульну систему оцінювання знань студентів.

Науково-педагогічні працівники кафедри, починаючи з 1992 р., забезпечили якісну підготовку кількох сотень бакалаврів, спеціалістів, магістрів, близько 100 фахівців вищої кваліфікації через аспірантуру, докторантуру; підготували та видали десятки підручників, навчально-методичних посібників; опублікували сотні наукових статей з новітньої історії України. Викладачі, аспіранти, студенти кафедри беруть активну участь у міжнародних та республіканських конференціях, “круглих столах”, симпозіумах.

Випускники кафедри працюють вузівськими викладачами, науковими співробітниками в установах НАН України, шкільними вчителями, екскурсоводами в музеях тощо.

Кафедра плідно співпрацює з установами НАН України: Інститутом історії України, Інститутом національних відносин і політології, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського, університетами України та зарубіжжя.

На сьогодні перед викладачами кафедри новітньої історії України стоїть надзвичайно важливе й відповідальне завдання - максимально об'єктивно відтворювати минуле українського народу, історію державності України, передати власні наукові здобутки студентам, майбутнім поколінням істориків.